За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Хмельничанка Ірина Дьяченко плете маскувальні сітки для військових, листопад 2023. Фото: Ірина Дьяченко
36-річна хмельничанка Ірина Дьяченко в перші дні повномасштабного вторгнення залишила роботу на швейному виробництві та почала допомагати військовим. З того часу вона плете маскувальні сітки та халати, шиє шкарпетки, балаклави й інші речі для військових.
У перший день повномасштабного вторгнення хмельничанка Ірина Дьяченко прийшла до волонтерського штабу, який був організований у парку Шевченка. Там небайдужі хмельничани сортували одяг та їжу для людей, які прибували з різних міст, де велися активні бойові дії. Сама ж Ірина до початку великої війни працювала технологинею на швейному виробництві. Та й за освітою жінка кравчиня-закрійниця. Тому одразу визначила напрямок, де принесе найбільшу користь.
Хмельничанка Ірина Дьяченко разом з командою волонтерів плетуть у середмісті Хмельницького маскувальну сітку для військових, 2022. Фото: Ірина Дьяченко
"Я працюю з тканиною, тому знаю, як її правильно порвати за ниткою основи. На той час ще не було з чого плести маскувальні сітки, тому люди просто шматували ту тканину, яку приносили, і розривали її на стрічки", — розповідає хмельничанка.
Маскувальні сітки волонтери плели в медичному коледжі, а надворі у середмісті Хмельницького майстрували самі стенди.
Волонтерка Ірина Дьяченко разом з командою біля маскувальної сітки, яку плетуть для військових, 2023. Фото: Ірина Дьяченко
"Почали звозити люди тканину з базарів рулонами. І людей йшло багато. Перші два місяці у нас було до 600 людей в день. До роботи долучалися й жителі міст, де на той час відбувалися активні бойові дії: з Чернігова, Києва, Харкова. Так ми й співпрацювали", — пояснює Ірина Дьяченко.
Окрім тканинних маскувальних сіток, Ірина разом з волонтерами вирішили виробляти й сітки із пластику. Вони, каже жінка, мають певні переваги.
"Вони не промокають, не горять і набагато легші на відміну від тканинних", — пояснює волонтерка.
Речі, виготовлені волонтерами з Хмельнцького, 2022. Фото: Ірина Дьяченко
Замовлення від військових, каже жінка, надходили постійно: від маскувальної сітки до "розгрузок". Тому вона прийняла рішення звільнитися з роботи та повністю присвятити час волонтерству. Ірина взялася за доволі кропітку роботу — пошиття маскувальних халатів для військових.
"Ця робота вимагає від людини неабиякого терпіння. Кожну ниточку треба вплести у вічко дуже маленького розміру. Не в кожної вистачає нервів висидіти. Тому шию я їх сама. Мої халати наполовину з пластику. Важать пів кілограма. Це дуже зручна вага для наших воїнів", — пояснює волонтерка.
У волонтерській команді, каже Ірина, зараз близько 30 людей. Шиють балаклави, термобілизну, теплі шкарпетки, виготовляють окопні свічки. Кількості всього, що зробили командою від початку повномасштабного вторгнення, каже жінка, зараз і не підрахувати. Втім, за її словами, лише за три останні місяці сплели 26 тисяч квадратних метрів маскувальних сіток.
Шкарпетки, які Ірина Дьяченко шиє для військових, 2022.
"Коли я почала плести маскувальні сітки, військові одразу попередили: якщо почнеш, то знай, що це до самої перемоги. Варіантів залишити цю справу вже не буде. А у мене особисто і не має іншого бажання. Тому буду допомагати до кінця", — каже Ірина Дьяченко.
Чим займатиметься після перемоги Ірина ще думає. Втім, впевнена: без діла точно не сидітиме.
