Децентралізація, нове районування, перерозподіл освітньої субвенції – поки в Києві нардепи та урядовці впроваджують реформи, у селі Бодаква Полтавської області вчаться жити з нововведеннями. Останні зміни змушують селян боротись за існування своєї гімназії. Одна реформа привела село до об’єднання з містом Заводське, а інша – віддала місцевій раді сусіднього міста право вирішувати: закривати єдину сільську гімназію чи ні.
Чиновники провели громадські слухання без жодного учасника і тепер хочуть перетворити гімназію на початкову школу. Це вже призвело до скандалу. Депутати від Бодакви кажуть: якщо їхня школа обходиться бюджету надто дорого, значить, треба змінювати адміністративний поділ та об’єднуватись з іншим містом. Водночас у міській раді не бачать жодних перспектив розвитку села та пропонують не витрачати гроші на школу.
Можливе перетворення гімназії в Бодакві на початкову школу – показовий результат реформ, які було проведено за останні роки. І повномасштабна війна державну політику не змінила. Поки мільйони українців вимушено покидають свої домівки, а ворог знищує цілі населені пункти, в безпечних тилових регіонах продовжують занепадати села. Родюча земля, газифікація та стабільне електропостачання, дешева нерухомість, вже існуюча інфраструктура (лікарні, школи) – у разі створення необхідних умов у такі села могли б релокувати виробництва чи розміщувати тут переселенців. Однак у місцевої влади інші плани.
Про те, як село бореться з містом за збереження гімназії, читайте в матеріалі OBOZ.UA.
«Що там за пацан буде, коли на фізкультуру один приходить»
Кілька днів тому одне зі львівських видавництв безкоштовно надіслало дитячі комікси в шкільну бібліотеку в Бодакві Полтавської області. Бібліотекарка Світлана Іванись зібрала дітей, роздала їм примірники і сфотографувала зацікавлених школярів для сторінки гімназії в соцмережах. У невеликому селі немає книжкового магазину, а комікси місцеві діти можуть побачити тільки у шкільній бібліотеці.
І хоча сучасна література надходить не часто, Світлана намагається поповнювати бібліотеку власними силами. В лютому книжки принесли п’ятеро школярів і одна випускниця. Гімназія в Бодакві – місцевий центр освіти. Сюди приїжджають на навчання діти і з сусідніх сіл. Але класи все одно незаповнені.
У середньому в кожному класі має бути 18 дітей, а в Бодакві – 6-7, розповіла на засіданні Заводської міськради начальниця відділу освіти Вікторія Недосєка. Вона пояснювала депутатам, чому гімназію треба «перепрофілювати» на початкову школу. Тобто фактично залишити тільки молодші класи. Головна причина – треба заощаджувати кошти.
Село ще три роки тому стало частиною об’єднаної територіальної громади з адміністративним центром у Заводському. І хоча адміністративно громада об’єдналась, минулого року, коли активно почали розглядати можливість оптимізації бюджету, урізати вирішили видатки саме Бодакви за рахунок найбільшої статті – освіти.
Депутатом міськради від села став і чоловік шкільної бібліотекарки Сергій Іванись. Він жаліється: в сусідніх громадах навіть у школах із малими класами місцева влада знайшла рішення – їх перетворили на філії, а не перепрофілювали. Депутат вважає, що у його селі так не відбувається через те, що з 22 депутатів інтереси Бодакви представляють усього четверо, один з яких на фронті. Інші ж обранці (а їх більшість) опікуються інтересами міста.
Яскравий представник цієї більшості – депутат міськради Олександр Буряк. «Ну що в цій школі робить бібліотекарка. Нащо вона?» – розповідає він OBOZ.UA. На прохання прокоментувати, чому підтримав рішення «перепрофілювати» гімназію (остаточне рішення ще не ухвалене), Буряк пояснив: «Що там за пацан буде, коли на фізкультуру один приходить, з ким у футбол грати? Діти ж будуть наївні».
У школу депутат не приїжджав. Насправді на уроки фізкультури, як видно на розміщених адміністрацією школи фото, ходять 6-7 учнів.
«Фактичне закриття гімназії – це вже питання виживання нашого села Бодаква, – жаліється Іванись. – Нам озвучили: якщо зберегти школу, зробити її філією, то це буде на 2,7 млн грн дорожче. Це хіба великі гроші? У громади бюджет – 140 млн, і це наша невеличка громада».
Недосєка депутатам пояснила: від села бюджет ОТГ отримує лише 9,4 млн грн, і цих коштів, мовляв, недостатньо. На освіту витрачають 4,4 млн грн, а освітня субвенція становить лише 1,2 млн грн (гроші, які надходять із державного у місцевий бюджет). Із 1 квітня зарплати вчителям мають підвищити, це вже анонсувало Міністерство освіти. Платити більше в Заводській міськраді вчителям у Бодакві не хочуть.
Логіка чиновниці проста: учнів мало, грошей не вистачає, тому треба оптимізувати видатки. Зараз у гімназії (разом з дошкільним комплексом) є 50 дітей, після профілювання залишиться всього 12 (початкові класи). Центральна влада від рішень щодо перепрофілювання чи закриття шкіл відмежувалась. Ще кілька років тому провели освітню децентралізацію: місцева влада сама має вирішувати, чи утримуватиме вона школи з невеликою кількістю дітей.
«У нас можна було б поселити переселенців із дітками»: що очікує на село
У міськраді дітям зі школи, яку планують закрити, пропонують їздити на автобусі в інший навчальний заклад. Буряк пояснює: серед його співробітників є чоловіки, у яких дорога на роботу займає годину, 30 хвилин з яких треба йти пішки. Мовляв, тому і для дітей це буде «нормальна практика».
«У мене переселенець з Харкова працював, то він їхав пів години і пів години пішки йшов на роботу. Це нормальна практика», – пояснює депутат.
На питання, чи розглядали в комітетах або на сесії можливість пошуку інвестицій для розвитку села, збільшення кількості учнів, створення інфраструктури для того, щоб у школу могли їздити діти із сусідніх населених пунктів, Буряк заявив, що це неможливо.
Ще одна місцева депутатка, Ніна Тур, на сесії міськради віджартувалась: розмножити школярів не вдасться, а «штучним поділом дітей питання не вирішити». Насправді в Україні є успішні приклади розвитку сіл. У тилових регіонах місцева влада конкурує за можливість привабити бізнес, який вимушено релокується з прифронтових регіонів. Створюють умови і для приїзду переселенців. Бо робочі місця не з’являються там, де не живуть люди і немає робочої сили. Водночас і родини не селяться там, де немає ані роботи, ані школи.
«Можна було б відремонтувати хати, в нас у селі є такі, поселити туди родини переселенців. Є у нас і будівлі, які можна відремонтувати й використовувати. У нас є потенціал для розвитку. А в самій школі – зайдіть на наші сторінки, ми стільки різних активностей проводимо. Школа живе, працює», – розповідає OBOZ.UA заступниця директора гімназії з навчально-виховної роботи Марина Іванись.
«У нас школа після капітального ремонту. Світла, гарна. Дуже багато ми робимо своїми руками. Дітей у нас небагато. Але я вам скажу, що всі діти, які закінчили в нас 9 класів і пішли в іншу школу навчатись, показали гідний рівень. Я вчителька фізики. У нас був учень, Роман, який перемагав у районній олімпіаді з фізики. Ми надаємо гідний рівень знань. У нас проблема в тому, що немає робочих місць, молодь їде. Треба створювати умови, щоби розвивалось село», – розповідає вона.
Місцеві жаліються: із села неможливо виїхати на громадському транспорті, дороги в жахливому стані, проїхати не може навіть швидка.
«Якби був постійний рейс, то люди хоча б могли знайти роботу за межами сіл. Тому і виїжджають. Особливо молодь. Перед тим, як ухвалювати остаточне рішення, подумайте, чи тільки ми винні у зменшенні кількості населення і дітей зокрема… Чи існують у громаді програми розвитку підприємництва та інвестування», – йдеться в колективному листі, який підписали колектив школи та батьки.
Місцеві об’єднались проти закриття гімназії та знайшли, на чому можна заощаджувати
Більше ніж 260 мешканців села підписали колективний лист до міської ради. І це при тому, що за останньою оцінкою у селі живуть лише близько 800 осіб. Історія про конфлікт між сільською громадою та місцевою владою потрапила в регіональні ЗМІ, в соцмережах запустили флешмоб #збережемободаквянськушколу.
«Якщо хочуть оптимізувати, то це ж треба робити з обох сторін», – розповідає OBOZ.UA депутат міської ради. До речі, керівництво Заводської міськради, скоротивши свої зарплати, могло б легко компенсувати видатки на утримання школи.
Перша заступниця міського голови Лариса Мащенко за минулий рік свою декларацію ще не подала, а в 2022-му вона отримала з бюджету 452 012 грн, міський голова Віталій Сидоренко – 709 529 грн за минулий рік, а головна бухгалтерка Марина Ільющенко – 428 541 грн. У своїй декларації чиновниця також вказала, що займається майнінгом криптовалюти. Кілька керівників ради отримують більше, ніж вдасться заощадити на закритті гімназії.
OBOZ.UA також звернувся за коментарем до члена комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олександра Качури. Він визнав, що дійсно є проблема з фінансуванням освітніх закладів. Качура пообіцяв найближчим часом розібратись у ситуації та, якщо було порушено права мешканців Бодакви, «точково» вирішити проблему.
OBOZ.UA продовжує стежити за ситуацією. Якщо ви вважаєте, що ваші права було порушено, чи зіткнулися зі схемою шахрайства, зловживанням владою посадовими особами, пишіть нам на пошту [email protected].
