26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства. На 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції пролунали два вибухи, внаслідок чого в атмосферу потрапила хмара радіоактивного пилу.
Радіоактивні ізотопи осідали на землю, проникали у воду, однак радянська влада замовчувала катастрофу та навіть влаштувала традиційні першотравневі масові заходи. В день 38-ї річниці трагедії OBOZ.UA публікує історичну довідку про аварію на ЧАЕС.
Аварія на ЧАЕС у цифрах і датах
- Четвертий енергоблок пропрацював лише 2 роки – на повну потужність його запустили у 1984 році. Влада заявляла, що це був найсучасніший реактор.
- Світ нічого не знав про вибух 2 дні.
- 30 співробітників ЧАЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом місяця.
- За оцінками експертів, 500 тисяч людей померли від радіації, а 8,5 мільйонів отримали значні дози опромінення.
- Понад 600 тисяч осіб боролися з вогнем і розчищали завали.
- 2293 українських міст і селищ було людей забруднено радіонуклідами.
- Дія активної радіації поширилася на 200 тисяч кв.км.
- 10 днів (з 26 квітня до 6 травня) тривав максимальний викид із пошкодженого реактора на рівні десятків мільйонів кюрі на добу.
- 11 тонн ядерного палива потрапило в атмосферу.
- У жовтні 1986-го 1-й і 2-й енергоблоки було знову введено в експлуатацію, а у грудні 1987 року відновив роботу 3-й.
- На 2-му енергоблоці сталася пожежа у 1991 році.
- 15 грудня 2000 року – ЧАЕС повністю зупинила роботу.
Що сталося вночі 26 квітня 1986 року
У ніч з 25 на 26 квітня на ЧАЕС відбувся експеримент. Працівники мали зупинити четвертий енергоблок для вивчення можливостей використання інерції турбогенератора в разі втрати електроживлення. Технічні обставини не відповідали нормі, але в СРСР понад усе було виконання плану. Експеримент не скасували.
Експеримент почався 26 квітня о 01:23 і ситуація вийшла з-під контролю. Вже за 2 хвилини, о 01:25 з інтервалом у кілька секунд прогриміли два вибухи. Реактор було повністю зруйновано. На момент аварії в приміщенні 4-го енергоблоку перебували 17 працівників. Оператор реакторного цеху загинув під завалами, вдень 26 квітня від опромінення помер наладник. 11 працівників отримали високі дози опромінення – всі вони померли до 20 травня 1986. Ще 14 осіб із персоналу станції отримали дози радіації, що спричинили променеву хворобу 3-го та 4-го ступенів.
Ліквідація пожежі
Ліквідатори прибували на місце трагедії без жодних засобів захисту. У них навіть не було спеціальних ізолюючих протигазів. Радіоактивні речовини миттєво потрапили в дихальні шляхи. Вчені кажуть, що сумарна активність радіоізотопів у Чорнобилі, у 30–40 разів перевищувала рівень, що був у Хіросімі.
І попри страшну небезпеку, перше офіційне повідомлення про аварію зʼявилося лише через 36 годин – опівдні 27 квітня. На місцевому радію Прип’яті оголосили про «тимчасову евакуацію». Люди взяли з собою лише речі першої необхідності, не знаючи, що більше ніколи не повернуться до своїх домівок.
1 травня вітер з Чорнобиля повернув на Київ, що призвело до різкого підвищення радіаційного фону. Але ж був запланований парад на честь дня праці. Влада його не скасувала. Люди виходили на вулиці, навіть не підозрюючи, яка небезпека на них чатувала у повітрі.
Міфи та правда
Кажуть, у зоні відчуження є химерні мутанти. Однак дослідники зазначають, що це лише стереотипні уявлення.
Денис Вишневський, біолог, що працює у Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику уже двадцять років, розповів, що двоголових вовків або п’ятилапих гризунів йому бачити не довелося.
«Вплив іонізуючого випромінювання може з деякою ймовірністю викликати окремі перебудови в організмі, але зазвичай це просто знижує життєздатність організму», – пояснив Вишневський в інтерв’ю DW.
Однак не можна вважати, що природа у зоні відчуження оговталася від наслідків катастрофи. Багаторічні спостереження за популяціями свідчать про значне збільшення показників смертності, зростання онкозахворювань та імунних вада, патогенні зміни в кровоносній і судинній системах, що позначилися на здоров’ї тварин.
Чорнобиль став популярним туристичним маршрутом для відвідувачів з усього світу. Відчайдухи прагнуть побачити місце ядерної катастрофи, адже у мережі шириться інформація про те, що ці відвідування абсолютно безпечні. У зоні відчуження затверджено кілька сухопутних, водних і повітряних маршрутів для ознайомчих візитів. Для захисту передбачено суворі заходи безпеки: одяг, що максимально покриває тіло, заборона їсти й пити просто неба, а також рух лише дозволеним маршрутом.
Експерти МАГАТЕ підтверджують, що при дотриманні цих вимог зону можна відвідувати без серйозних наслідків для здоров’я.
«Якщо вже грубо порівняти, то в середньому, людина в Німеччині отримує дозу опромінення трохи більше ніж чотири мілізіверти на рік. Половина з цього припадає на природній фон, тобто це випромінювання, якому ми завжди піддаємося, а решта – переважно від медичних маніпуляцій і авіаперельотів», – розповів Свен Доктер, який працює в кельнському Товаристві з безпеки технологічного обладнання та ядерних реакторів.
Раніше OBOZ.UA розповідав , чому люди можуть жити у Хіросімі та Нагасакі, але не в Чорнобилі.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA у Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.
