Хобі – невід’ємна частина нашого життя. Після тяжкого робочого дня іноді так хочеться відпочити розумом і душею та поринути у світ чогось прекрасного. Чогось, що гріє дух, надихає і приносить задоволення. Хтось знайшов себе у ліпленні, хтось малює пейзажі, а от героїня нашого сьогоднішнього матеріалу захопилася вишиванням картин.
Людмила Валентинівна живе в Южноукраїнську і вона дуже любить вишивати. У її колекції дуже багато вишитих картини, а також рушники та серветки. Тільки уявіть, скільки часу і сил вона витратила на одне підбирання бісеру для кожної картини. Що вже там говорити про саме вишивання…
Великий талант та досвід Людмили Валентинівни, примножений великою працею, що передався від її матері, яка професійно викладала вишивку в навчальному закладі Полтавської області, втілився у дивовижні вишиті картини та рушники. Захоплюються творчістю Людмили не тільки в Україні, а й за кордоном. Її роботи прикрашають домівки громадян США, Польщі та Німеччини.
А ось вишивати ікони під силу не кожному. “Просто так, як картинку, ікону не вишиватимеш. Потрібна готовність і відчуття чогось сакрально-духовного. Хоч би що там було, потрібно знати й розуміти таке мистецтво. Тут, мабуть, є ще й свої правила”.
Єдина вишита бісером ікона в колекції Людмили
Валентина Гамоцька почала дружити з голкою та ниткою в юності. За довгі роки праці Людмила зібрала чималу колекцію власних робіт, які прикрашають оселю. Майстриня неодноразово творила на замовлення рушники.
– Мати в мене дуже талановита жінка була. Вона, мабуть, вміла вишивати все. Ось одного разу батько мене спитав: чому я не вчусь від матері вишивати, мовляв, мама вміє все робити, а ти ні, хоча я вже в’язала. Одного разу попросила маму показати, і вже понад 30 років вишиваю. Потім почала вишивати я. Мені колежанки приносили різні картини, узори, схеми вишивок з радянських журналів. Дивлячись на мене, усі куми та знайомі почали вишивати.
Взагалі, з дитинства я займалася легкою атлетикою, але не пов’язала свою кар’єру зі спортом.
З Кременчука до Южноукраїнська Людмила з чоловіком приїхала коли наше місто тільки почало будуватися. Брала участь в будівництві будинку “МЖК”, де чоловік працював водієм та з рештою отримали квартиру в цьому будинку.
Тож виходить Ви самі будували собі житло?
– Так, виходить, що так! (посміхається).
Людмила Валентинівна деякий час працювала на заправці підприємства «Юженергобуд».
– Я усіх знала, з усіма спілкувалась мене називали тоді, як з фільму «Королева бензоколонки».
Також приймала участь у виставці, що влаштувало підприємство “Юженергобуд” для своїх працівників.
В колекції Людмили є картини зроблені зі схем 19 ст., взагалі, є картини з різноманітними сюжетами, майстриня використає різні техніки.
Для майстрині Людмили творчість – чудовий приклад, як буденність можна перетворити в радість.
Читайте також: У місті Южноукраїнськ, талановита жінка створює шедеври з природних матеріалів.
При повному або частковому використанні матеріалів сайту обов’язковою умовою є наявність гіперпосилання не нижче першого абзацу «ЮжБудNews». Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їх зміст несе рекламодавець.
Джерело
