За інформацією: Суспільне Чернігів.
ФОТО: Бутусов Плюс
28-річний Дмитро Жовтобрюх з позивним "Пума" — боєць штурмової роти 58-ї бригади. До 24 лютого 2022 року він був інспектором патрульної поліції в Чернігівській області. У день повномасштабного вторгнення РФ він не виконав наказ свого керівництва на виїзд до Хмельницького та залишився захищати Чернігів.
Свою історію він розповів у інтерв'ю Юрію Бутусову.
"Всі збираємось та їдемо на Хмельницький"
Ніч з 23 на 24 лютого Дмитро провів у охороні громадської будівлі в центрі Чернігова.
"Після цього ми переїжджаємо чомусь в лікарню, керівництво давало таке розпорядження. Особливо не розумів тоді, що відбувається. А потім, десь об 11-й годині ранку, була команда всім по машинах і виїжджаємо за місто в Количівку. Там ми всією колоною зупинилися, я теж гнав одну із машин, виходимо, керівництво теж приїхало і кажуть: "Зараз всі збираємось та їдемо на Хмельницький". Це казав начальник управління. Я так зрозумів, що це був наказ з Києва від Жукова (Євген Жуков — начальник департаменту патрульної поліції України, — ред.)".
Дмитро разом зі своїм напарником Сергієм Буняком. ФОТО: Бутусов Плюс
Проте Дмитро каже, що наказ не виконав та повернувся до Чернігова зі своїм напарником Сергієм Буняком, а також зі зброєю.
"Ми поїхали на його машині з Количівки до Чернігова. Що в нього, що в мене, у Чернігові залишались вагітні жінки. Як я можу поїхати та залишити сім'ю, коли місто беруть в оточення? Зі мною був АКМ 7,62 на 39, 400 патронів насипом, чотири магазини та дві гранати Ф-1. Був один момент, що мене з напарником ледь дезертирами не оголосили за те, що ми пішли воювати. Я живу в Чернігові біля північного виїзду з Чернігова. Тоді вже на околиці йшли бої. В той момент, як я почув бій біля свого будинку, я взяв зброю і до військкомату".
З патрульного у бійця групи охорони ТЦК та СП
Приїхавши до військкомату, Дмитру сказали, що зброї немає, тому варто приходити пізніше. Але він показав, що має свою і тому приєднався до вже сформованої групи.
"Як виявилось, це була група охорони ТЦК та СП, але ми два тижні воювали й не знали, що ми за підрозділ. У Чернігові є такий супермаркет "СОЮЗ", в нього жовті пакети, і оскільки не було жовтого скотчу, ми рвали ці пакети та намотували з прозорим скотчем на руку, щоб розрізняти, де свої".
Дмитро разом з побратимами. ФОТО: Бутусов Плюс
Перший боєм за Чернігів для себе Дмитро вважає перебування у районі аеродрому "Півці".
"Жодного пострілу ми там з групою не зробили. Приїхали зверху на БМП, почався артилерійський обстріл, він заїхав у кювет і там ми з нього впали. Десь добу пробули в цьому кюветі, нас потім забрали звідти. Далі ми перебували в самому місті по блокпостах, у більшості своїй на околицях. Потім з 9 березня мій брат Анатолій лісам через Анисів приходить у Чернігів, забирає мою вагітну дружину разом з її сестрою, і так само лісами виводить з Чернігова".
Бої за Новоселівку
Дмитра ж у той час забирають назад до військкомату і вже звідти відправляють на підсилення до Новоселівки, що на одній з околиці Чернігова.
"Видали по два одноразових гранатомети та вирушили в Новоселівку зустрічати колони росіян, якій йшли на штурм Чернігова. Артилерія була з 1-ї танкової бригади, туди з Гончарівського прорвалися декілька градів буквально, мабуть, одна батарея".
Дмитро в лікарні після отриманих поранень на фронті. ФОТО: Бутусов Плюс
Після боїв за Чернігів Дмитро воював під Кремінною, де отримав важке поранення та втратив півтора літра крові. Під час штурму ворожої позиції в нього влучили автоматною чергою. Раніше ніж через пів року він знову був у строю та наразі продовжує брати участь у штурмових діях.
11 травня 2022 року у вже деблокованому Чернігові у Дмитра народилася донька Домініка.
