Вулиця Івана Шиповича знаходиться в самому центрі Вінниці, на ній розташовано кілька будинків, які зберегли архітектуру міста минулого століття.
У Музеї Вінниці розповіли, що відомості про вулицю Івана Шиповича датовані 1910 роком. Тоді це був провулок Вайнштейна, названий так на честь вінницького купця Цаля Вайнштейна. Перед смертю він заповів кошти на будівництво середнього навчального закладу, завдяки чому у Вінниці з’явилася будівля Реального училища (сучасний торгово-економічний університет).
У 1921 році провулок Вайнштейна перейменували на провулок Соколова. Таким чином більшовики відзначили очільника Подільської губернської ЧК Владіміра Соколова (Вільдгрубе), який разом із Миколою Козицьким був ліквідований українськими повстанцями Холодного Яру.
Під час німецької окупації Вінниці, у 1941 році, провулок став Любарським. Цією назвою було відзначено важливий для української історії населений пункт Любар, що на Житомирщині. Вважається, що саме там у 1704 році гетьман Іван Мазепа проголосив об’єднання українських земель. Після вигнання німецьких військ з нашого міста, радянська влада перетворила провулок на вулицю і знову назвала її на честь Соколова. Така назва вулиці протрималась до 2015 року, коли її перейменували на честь Івана Шиповича.
Отець Іван Шипович був дослідником історії Поділля та громадським діячем. У 1893 році він переїхав до Вінниці, де почав викладати богослов’я у Реальному училищі й став настоятелем домового учнівського храму Кирила і Мефодія. Живучи у Вінниці. Шипович активно займався дослідженням історії міста і краю. Зокрема він видав працю «Літопис Вінницького капуцинського монастиря» та дослідження «Про кордони колишньої Брацлавщини, історичне життя в ній, відносини Брацлавщини і Поділля».
Під час Перших визвольних змагань, у 1920 році, священник перейшов служити до Свято-Миколаївського храму села Шереметка (нині частина місцевості Пирогове у Вінниці), де зберігається забальзамоване тіло Миколи Пирогова. Після встановлення влади більшовиків на Поділлі Шипович переїхав до Браїлова. У 1932 році був репресований. 75-літнього чоловіка засудили за «контрреволюційну пропаганду та агітацію» і відправили на три роки до Сибіру.
У 1936 році Іван Шипович повернувся до Вінниці із заслання. Того ж року він помер. Був похований на православному кладовищі (місцевість за нинішнім Вінницьким універмагом), могила не збереглась.
Названа на його честь вулиця, пролягає поруч з колишнім Реальним училищем, де Шипович працював упродовж кількох десятків років.
Вінниця.info
