За інформацією: Суспільне Чернігів.
Зруйнований дім у селі Кам’янська Слобода. ФОТО: Суспільне Чернігів
Обстріли російською армією почались тут через кілька місяців після звільнення Чернігівщини. Кам’янська Слобода – перше село Новгород-Сіверської громади, яке, тікаючи від обстрілів, масово почали залишати люди. З осені 2022 року звідси виїхали приблизно дві третини жителів.
"Виїхали з цього села 90 осіб. Залишилось 63. З десяток – повернулись: виїхали до Новгорода-Сіверського, потім приїхали назад. А так: мабуть, з десяток повернеться, а решта – вже ні", – розказує діловод старостату Сергій Анденко.
Сергій Анденко. ФОТО: Суспільне Чернігів
Він – один з тих, хто ще в селі залишився.
Кам’янська Слобода розташована в стороні від автодороги, яка вела на прикордонний пункт пропуску Грем’яч. Цією трасою рухалися російські колони на початку повномасштабного вторгнення. Пару разів звертали і заїжджали на край села. Одного з місцевих жителів тоді взяли в полон. Перша звістка про нього прийшла майже через два роки після зникнення.
"На початку війни, коли йшли російські колони, він жив у самій крайній хаті, там на в’їзді, він рахував і по телефону передавав дані, і його вичислили, бо приїхали три танки, шість БМП, а він якраз здійснював дзвінок, там на фермі, і вони цілеспрямовано до нього, додому – і забрали", – каже Сергій Анденко.
Нічого не було відомо про нього, але останній обмін полоненими – прийшов "азовець", який був у полоні разом з ним, і він розказав, що той знаходиться в полоні у Мордовії. От уже у березні буде два роки.
Перехожі у селі Кам’янська Слобода. ФОТО: Суспільне Чернігів
Іще є одна людина, яка стикалась з росіянами. Вони приходили до нього додому, хотіли йому прострелити ногу.
"Каже: «Тобі коліно прострелити?» Кажу: «Мені 55 років (це ж уже два роки тому було), мені уже без різниці: виводьте стріляйте, та й усе, щоб не мучився»", – згадує житель Кам'янської Слободи Олександр Кабиш.
Олександр Кабиш. ФОТО: Суспільне Чернігів
Колона російської бронетехніки приїхала просто під двір Олександра.
"Одиниць дев'ять БМП і один такий здоровенний зі стволом, а що воно… а мені треба було вантажити гній. Я подзвонив хазяйці, кажу: так і так. Вона: «ховайся!» А куди ховатись? Ну, я в сарай. Вони кажуть: а чого ти ховаєшся? Я, кажу, не ховаюсь, просто дивлюся. Коли вони мене знайшли, давай усі будки дивитись, лазили. Пішли у погріб. Бачу уже там полазили, бо повідривали замки. Я підійшов. Каже: «А что там в погребе?» Я кажу: «Буряки». Він: «А что такое буряки?» Я кажу: «Що, ти не знаєш, что такое буряки?»", – розказує Олександр Кабиш.
Олександр Кабиш показує сарай, у якому ховався від російських віськових. ФОТО: Суспільне Чернігів
Шукали на тілі чоловіка татуювання, Олександр каже, не одразу зрозумів, що від нього вимагають:
"Каже: «Татуліровки». Я в куфайці робочій був, зняв. Вони дивляться. Думаю, що вони дивляться, може думають, що наркоман. Потім кажу їм прямо: «Наголо роздягатись?» – «Ні, не треба»".
Олександр розповідає: росіяни оглянули всі господарські будови, льохи, лазили на горище. Що шукали – не казали.
"А потім вони у погребі останньому подивились. Я кажу: «Стріляти будете? А то буду гній вантажити і їхати на кобилі, то ще спужнеться»".
"Принесли сухпайків дітям – на горе вони нам здались, ті сухпайки"
Жителька села Ковпинка, що поряд з Кам'янською Слободою, Катерина розповідає:
"Почули – танки гудять на трасі. Ми хотіли бігти ховатися, а тоді вже глянули, а танки осьде: від колодязя до самого нашого двора цілий ряд стояв".
Жителька села Ковпинка Катерина. ФОТО: Суспільне Чернігів
Катерина з родиною живуть на околиці села. Вона разом з невісткою та двома дітьми побігли від російських військових ховатись у зарості.
"Ми, коли вибігли, а вони ж нас бачать і, чуємо, передають тим – он побігли. Вони нас перекрили з автоматами: «Виходьте!»", – згадує невістка Катерини Марина.
Жителька села Ковпинка Марина. ФОТО: Суспільне Чернігів
Катерина додає:
"А я голошу, об гілля спотикаюся, за руки мене волочуть. Не дай боже. «Идите в дом, где ваш дом?». Я кажу: ось де. Я не піду, кажу, в дім, я на дворі сяду і буду сидіти".
Марина каже: ще ж і чоловіка ми у сараї заховали, зачинили, разом з конячкою він там стояв:
"Думаємо, а якщо його заберуть. А тоді саме проходили навчання тероборони, а він був у теробороні. «Идите в дом!». А ми не йдемо, бо знаємо, що він (чоловік – ред.) тут сидить", – згадує Марина.
Марина і Катерина з собакою біля двору та навпроти заростей, де ховалися від російських військових. ФОТО: Суспільне Чернігів
Вже потім, за словами Катерини, вони з невісткою та дітьми сиділи на дивані, а росіяни бігали по двору:
"Вже забула, що вони питали, чорт їх батьку знає. А тоді: «Ваші діти попужались, ми вам зараз своїх сухпайків дамо, дітям». Ми кажемо: на горе вони нам здалися ті сухпайки ваші. Мо, отрути туди якої накидали. Але вони принесли ті сухпайки, на дворі порозкладали. Ми їх позакопували після того: побоялися, позакидали".
В той день росіяни покинули Ковпинку і більше там не з’являлись.
"Слава богу, хоч нас вони не чіпали, не сварились на нас, тільки сказали, не бійтесь, війна скоро закінчиться", – каже Катерина.
Ліс і поле обстріляли з градів, у вікнах хати повилітали шибки
На іншому краю Ковпинки живе пенсіонерка Зінаїда Довженко. Ліс і поле біля хати жінки росіяни обстріляли з "Градів".
"Там, де ліс, там такий дим йшов. А воно там вдарило і стовп побило високовольтний. Тут все-все побите градом, дерева. Дров же не можна пиляти, осколків стільки по лісу", – розповідає Зінаїда.
Зінаїда Довженко біля погреба, де ховається від обстрілів. ФОТО: Суспільне Чернігів
Після тих обстрілів у вікнах її хати повилітали шибки. Другий рік пенсіонерка використовує свій погріб ще і як укриття від обстрілів.
Каже: дивлячись, як стріляють, якщо ближче вибухи, посидить у погребі:
"Але я здорово не ховаюсь, я вже звикла".
Залишену російську БМП місцеві розібрали за 10 днів
У селі Будище 24 лютого 2022 року на ніч зупинилась російська бронеколона.
Ночували біля будинку Івана Тишкова.
"25 числа о 4 ранку вони вже всі звідси поїхали. Залишили одну свою поламану БМПшку. У нас трактористи, розумні люди. Ми ж українці – в господарстві потрібно все. Розібрали її на запчастини, залишилась одна назва: каркас, гусениці. Ну, а приїхали вони її забирати днів через 10-12", – розповідає Іван Тишков.
Іван Тишков. ФОТО: Суспільне Чернігів
В момент, коли росіяни приїхали за своєю БМП, один з місцевих сидів всередині і відкручував деталі салону.
"Це було близько третьої години дня, він там у ній ковирявся, що він там знімав… і вони їхали якраз. Він вискочив, куди діватись, він і драпанув поміж хатами. У них було одне – треба було забрати її", – згадує Іван Тишков.
З чотирьох сіл виїхало більш ніж половина населення
Зараз російські військові періодично обстрілюють села Новгород-Сіверської громади на відстані до 10 кілометрів від кордону.
Голова Новгород-Сіверської громади Людмила Ткаченко каже:
"У нас попали під обстріли Грем'яч, Михальчина Слобода, Бучки, Буда Вороб'ївська і звідти поступово люди почали виїзджати. На сьогоднішній день вже більше половини населення звідти виїхало".
Людмила Ткаченко. ФОТО: Суспільне Чернігів
Повернувся з війни й господарює
Попри те, що більшість населення покинула Кам'янську Слободу, Володимир сюди повернувся. З війни. Мобілізувався у перші дні повномасштабного вторгнення. Тоді був на заробітках у Києві.
"Дружина каже: «Ти, мабуть, додому вже не приїдеш, тобі не вдасться забрати військовий квиток. …і звідти я призвався – одразу нас скомлектували забрали. Додому я і не потрапив", – розказує Володимир.
Володимир, який повернувся з війни. ФОТО: Суспільне Чернігів
Воював на сході. В армії прослужив рік.
"Мене звільнили в запас. Так як я багатодітний батько, у мене троє дітей неповнолітніх. Я приїхав сюди. Вже за цей час наші хлопці росіян вигнали звідси".
Володимир вирішив зберегти й, навіть, розширив за останній рік невелике сімейне фермерське господарство.
"Я військовослужбовець і знаю, що наші хлопці воюють нормально і вони нашу Україну ніколи в житті нікому не віддадуть окупантам, тому я вирішив лишитись. Дітей, звичайно, ми переправили в Пушкарі. Там дружина з дітьми прописана".
Сіно місцеві зберігають на полях в невеликих копицях. Якщо зберігати його в одному місці, після прильоту згорить весь корм заготований на зиму, – пояснює Володимир.
Додому Володимир везе стільки сіна, скільки з’їсть худоба за тиждень. Фермер тримає корів, биків, коня, птицю. Після повернення зі служби почав тримати ще й овечок.
Володимир показує своє господарство. ФОТО: Суспільне Чернігів
Володимир планує офіційно оформитись у Кам’янській Слободі як підприємець.
"От розкажіть, куди їхати?"
Не виїжджатиме та буде господарювати до останнього в Кам'янській Слободі й Олександр Кабиш.
"От розкажіть, куди їхати? Усюди б’ють – по всій території… А там, що – не дістане? Так я тут знаю кожен кущик, якщо летить – треба, значить, у погріб ховатись. А там? Буде летіти… Звідки я знаю, звідки б’є? А тут поруч усе. Якщо вже без трьох років 60, 57 років, куди їхати?".
