За інформацією: Суспільне Суми.
Фото: Суспільне Суми
Війна, згадує боєць, зустріла його в Гостомелі. “Админ” пам’ятає удари по місцевому аеропорту, а також — розстріли мирних мешканців.
"Я двічі втратив дім — в Луганську і в Гостомелі. Я попав в окупацію, я був 38 днів в окупації. Не всі евакуювалися, багатьох розстріляли. Дві сусідки поранило, одна загинула. Хлопець 14 років з мамою був, уламок йому через шию пройшов. А потім вони зайшли та почали евакуйовувати тих кого самі й обстріляли", — згадує військовий.
Фото: Суспільне Суми
Після евакуації чоловік пішов у військкомат, так потрапив у підрозділ. Воював, одночасно відновлювався від побаченої в Гостомелі російської окупації. Чоловік припускає: ці спогади залишаться з ним назавжди.
Військовий адмін розповідає, що готує їсти з 12 років. Навички дитинства згодилися й на службі: бойовим побратимам готує саме він. Особливо любить борщ. Його називає своєю коронною стравою.
"Повинен бути буряк, квасоля, сало, цибуля. Готую з того, що привозять", — розповідає чоловік.
Імпровізований “холодильник” у бійців на вулиці, кухня — в бліндажі. Харчі від гризунів допомагають охороняти кішки. Продукти докуповують, говорить, у місцевих — овочі селяни бійцям продають залюбки.
Фото: Суспільне Суми
"Тут ставлення взагалі дуже-дуже гарне. В Донецькій області якось косо дивилися на нас", — ділиться "Админ".
У Донецькій області — під Авдіївкою — підрозділ воював пів року тому. До цього були бої на Херсонському та Запорізькому напрямках. Після боїв під Авдіївкою військовий майже втратив зір, отримав інвалідність третьої групи. Військову ж службу продовжив: "Так, а чого мені косити від армії? Я поки чим можу — допомагаю".
Читати ще
Читати ще «Готуйтесь: ми – не вічні»: історія бійця із позивним «Захар» зі 129 бригади тероборони
