За інформацією: Суспільне Суми.
Фото: Суспільне Суми
— Перш ніж ми будемо більш предметно говорити про історію Сумщини, розкажи, як тебе правильно презентувати? Ти краєзнавець, гід, історик?
— Я за фахом – політолог, навчався у Римі. За призванням я називаю себе історичним мотиватором. Бо я – пропагандист української історії. Я хочу, щоб люди нею мотивувалися і любили та цінували Суми та всю Україну. Також можна мене назвати поціновувачем архітектури. Для мене, це хобі, віддушина.
— Ти незадовго до повномасштабної війни повернувся з Італії до Сум. Який був остаточний аргумент, аби прийняти це рішення?
— Ми не обираємо Батьківщину. І хто, як не ми, будемо її розвивати, жити тут, любити, шанувати. Я бачив багато наших мігрантів і скажу чесно, половина з них не шанували і не любили Україну. Якщо їх запитували щось про Україну, то вони говорили: це країна третього світу, там нічого немає. Мені було прикро, що це так. Я вирішив саме для себе повернутися додому, бо я тут відчуваю натхнення і джерело сили.
Читайте також: Випускник Сумської школи амбасадорів Євген Мурза влаштував благодійну екскурсію, усі гроші від якої перерахував ЗСУ
— Першим серйозним проєктом, коли ти повернувся до Сум, став @sumygard. Розкажи про нього.
— Я мав на меті зацікавити широку масу людей, навіть тих, кому до історії байдуже. Я хотів назвою також привернути увагу. "Gard" що це таке? Це скандинавською місто означає. Проєкт має на меті просвітницьку діяльність: архітектура, історія. І через ці дві складові – більше любити Суми та Сумщину. У мене багато людей-послідовників, які ходять на всі мої екскурсії.
— Сумщина — про що вона для тебе?
— Про козацький період, коли Суми вважалися найважливішим містом Слобідської України. Деякий період, ми можемо сказати, що тут фактично була столиця Слобідської України, яка потім уже перенеслася до Харкова. Також це історія і середньовіччя: Путивль, Глухів. Сумщина для мене – це і період бароко, прекрасні храми у стилі бароко. Сумщина – це і видатні люди. Якщо візьмемо діячів культури, для мене – це 18 століття, це Бортнянський і Березовський. Це Глухівщина, бо вони там народилися. Тому, Сумщина – це і козаччина, і середньовіччя, і процес колонізації Слобідської України, завдяки якому Україна отримала більш етнічні кордони.
— 10 січня 1939 року утворилася Сумська область уже у сучасних її кордонах, правильно? Розкажи, будь ласка, про цей період.
— Так. Ці сучасні адміністративні кордони були створені саме в той період, бо, коли утворився Радянський Союз, треба було робити адміністративні реформи. Був скасований царський губернський устрій і сучасна Сумщина належала до різних губерній. Північна частина – це була Чернігівська губернія, західна — належала до Полтавської, а південна — до Харківської губернії.
— А що було на цих землях до цього?
— Якщо піти в минуле і подивитися на Сумщину, то історія набагато давніша і цікавіша. Якщо подивитися в епоху середньовіччя (10-11 століття), то вся ця земля була заселена племенем сіверян. На Півночі є Путивль — це середньовічне місто, йому понад тисячу років. Так само і Глухів. У середньовіччі це була частина Чернігівського князівства, потім Новгород-Сіверського, а південна належала до Переяславського князівства. Але потім монгольська навала, 13 століття — і південна частина Сумщини не була заселена і тут не було безперервного постійного поселення. Лише в другій половині 17 століття тут утворюються міста.
Коли утворилася Сумська область – тут об’єднався гарний регіон, якщо подивитися на козацьку історію. Північна частина належала Гетьманщині, Ромни також належали Гетьманщині, а південна – Слобідським полкам. І що ми маємо? Два колишні полкові центри: Суми та Охтирка, потім ми маємо Глухів, який був резиденцією гетьманів України.
Якщо поговорити про УНР, цікаво те, що терени сучасної Сумської області на початок березня 1918 року УНР створила адміністративну реформу, де територія сучасної Сумщини мала бути поділена на землі. Земля сучасною мовою – це область. Суми були б столицею Слобожанської землі, місто Ромен було б центром землі, яка називалась Посулля, а Конотоп був би центром землі, яка мала б назву Посем’я. Потім уже були утворені округи. І тільки в 1939 році разом із колишньою Чернігівською, Харківською, Полтавською областями була утворена Сумська.
— Чи багато людей тобі дякують за те, що ти відкрив їм очі на красу міста та області? Бо чула від багатьох таку думку: "Та що тут можна подивитися?"
— Багато сумчан казали: "Що тут можна подивитися? Що тут є, окрім кількох храмів?". Але ж ніхто не розповідає, що, приміром, Воскресенський храм – це один із найбільш унікальних храмів України. Не кожен обласний центр може похизуватися храмом, якому понад 320 років. От кожен день ми живемо у цьому місті — я хотів би дати людям інструменти, щоб можна було жити цікавіше, поспілкуватися з архітектурою. От ви йдете, побачили капітель, пілястр, підняли голову, подивилися на другий поверх і подумали: "О, як цікаво, маленька якась деталь". Мені кажуть, що я навчив дивитися на це прекрасне, цю архітектуру.
Фото: Суспільне Суми
— З початку повномасштабної війни ти свідомо залишаєшся у Сумах. Чи не було думок виїхати?
— Коли дізнався про початок повномасштабної війни, був радий, що я саме тут у цей момент. Навіть, якщо я не взяв до рук зброю, хотів бути тут зі своїм народом.
— Як людина, яка багато досліджує історію, ти міг подумати, що все може бути у таких масштабах?
— Я сухо казав, що це безглузда війна. Україна – це не маленька країна, це дуже велика територія. І коли ворог нападає на неї, це будуть дуже великі втрати. Так само і спротив народу. Для мене прикладом була Фінляндія, коли Радянський Союз напав на Фінляндію, маленька країна з 4 млн населення утримала свою незалежність. Так, вона втратила свої території. Я впевнений, що Україна втримає свою незалежність.
— У людей є чимало радикальних думок стосовно залишків російського. Починається з’ясування, де яка архітектура — радянська, не радянська. Як ти вважаєш, чи потрібно радикально знищувати усі нагадування про той період?
— Серпи, молоти — цю пропаганду потрібно прибирати. На рахунок архітектури… що це таке "радянська архітектура"? Це архітектура тоталітаризму. У Німеччині, Італії дуже подібна архітектура: 30-40 роки. І просто все під одну планку – це не вихід. Дуже виразними є приклади храмової архітектури. Є приклади московського бароко, але це історія і її треба переосмислювати. Якщо подивитися по Сумщині, візьмемо Путивль – стародавнє, прекрасне місто. У самому місті є церква Спасо-Преображенська. Це московська п’ятиглава церква. Це ще перша половина 17 століття. Це московська архітектура. Але вона старовинна і вона показує той період, коли там ще було присутнє Московське царство і Путивль воно використовувало, як фортецю. Що, воювати з храмом? Знищити храм, якому 400 років? Як на мене, це буде не дуже правильно.
— Якою ти хочеш побачити Сумщину після перемоги?
— Я хочу, щоб ми почали більше нею пишатися, досліджувати, приймати туристів зі всієї України та світу. По-перше, ми — на кордоні з Росією. У нас найбільший кордон з Росією з-поміж усіх областей. По-друге, ми – невідомі для багатьох. Тому, ми будемо розкриватися і показувати, що ми тут за люди.
Фото: Суспільне Суми
У планах Євгена – створити фонд або громадську організацію, яка б привертала більше уваги до пам’яток архітектури Сумщини. Це, говорить хлопець, допоможе подивитися на них інакше. А заразом – на Суми та Сумщину.
Читати ще
Читати ще «Знати минуле важливо, аби проєктувати майбутнє». Історик Євген Мурза про закриті та зруйновані кладовища у Сумах
