За інформацією: Суспільне Суми.
Фото: Суспільне СумиПерший напрямок – Херсонський. Потім на Енергодарі були, Червоногригорівка, це ж атомна електростанція, потім Авдіївка – Донецький напрямок. І — тут.
"Захар" — це і ім'я, і позивний, і похідна від прізвища. Укриття, окрім побратимів, ділить із двома кішками.
Фото: Суспільне Суми Їх хтось покинув, ходили, їсти просили, я машину відкрив, вони залізли самі, я кажу – все дівчата. Ось і корма їм купив.
За словами Захара, втрата побратимів – найважчі моменти війни. Особливо, тих, із ким пліч-о-пліч воював ще з 14-го.
Я зараз Фейсбук боюся відкривати. Відкриваю, там по-любому десь знайомий з чорною стрічкою вискакує. Оце мене найбільше лякає. Всьо. Хоча я розумію, що всі ми смертні. Але жити-то хочеться.
Фото: Суспільне Суми
У мирному житті Захар має професію вчителя. Колись, говорить, мріяв вступити на театральний, але – не склалося, а от любов до жартів залишилася. Наприклад, на питання, що буде робити після закінчення війни, із серйозним поглядом відповів:
Фото: Суспільне Суми Бухать. – Серйозно? – Так. Щоб забути оце все. Шучу! Працювати буду! (сміється)
До бліндажного життя за роки війни Захар вже звик. Тим же чоловікам, хто не вдягнув військову форму, говорить:
Занімайтесь собою, готуйтесь. Ми не вічні.Читати ще
Читати ще Нескорений боєць: історія військовослужбовця «Гордєя» із Сумщини
