Кулеметник Сергій Довгалюк з Вінницької області героїчно загинув у квітні 2023 року
Військовий Сергій Довгалюк родом з села на Вінниччині зник безвісти після масованого обстрілу ворога на Донецькому напрямку. Вже за декілька днів рідні дізнались про загибель свого захисника. Його історією поділились представники однієї з авіаційних бригад Повітряних Сил.
Сергій Анатолійович народився 24 грудня 1971 року в селі Нова Гребля, що в Калинівському районі Вінницької області. Сергій ріс позитивною та відкритою дитиною. Молодша сестра Валентина ділиться спогадами про мрії брата стати військовим. Каже, що весь час бавив її тоді, брав із собою на прогулянки з друзями в місцевому лісі. Був товариським та добрим. Став справжнім другом та опорою для своєї сестри.
У 1987 році закінчив загальноосвітню школу в селі Стара Прилука. А згодом вступив до Новогребелського професійно-технічного училища, де опанував фах «машиніст-тракторист». Пізніше Сергій Анатолійович поповнив армійські лави. У 1990 році проходив військову службу в навчальному центрі міста Павлоград, того ж року був відряджений для подальшого проходження служби до міста Красноярськ.
Розпад Радянського Союзу вплинув на подальше життя Сергія: хлопець не захотів залишатися на службі в росії. Разом із побратимами зібрав речі і вирушив до України. Там він продовжив службу вже в українському війську – у місті Новоград-Волинський аж до кінця 1992 року.
Згодом Сергій Анатолійович зустрів свою дружину. Подружжя оселилося у Вінниці та незабаром в них народилася донечка Олена. Через роки він одружився вдруге, і в нього народилася ще одна донька – Єлизавета. Працював на будівництві, частенько їздив на заробітки до Криму.
24 лютого 2022 року, коли Батьківщина потребувала його, він не задумуючись, сказав: «Я піду, я по-іншому не можу. Хто буде захищати?». Так почалися військові будні Сергія у складі однієї з авіаційних бригад Повітряних Сил.
Про службу під час повномасштабної війни рідним чоловік розказував мало. Ніколи не тривожив їх поганими новинами, ніколи не жалівся, завжди говорив, що у нього все добре та йому дуже подобається служба в сучасній українській армії. Побратими казали, що Сергій – мужній та дуже вмілий чоловік. Цілеспрямований та впертий, за плечима мав неабиякий життєвий досвід та ділився цінними знаннями з хлопцями, завжди у нього були напоготові якісь цікаві життєві історії.
Сергій Анатолійович служив кулеметником в одному з взводів охорони батальйону охорони. Постійно відточував навички стрільби, багато читав та вивчав військову тактику. Разом із побратимами вони часто тренувалися у військовій майстерності. Згодом підрозділ Сергія продовжив службу в новосформованій Зведеній стрілецькій бригаді Повітряних Сил ЗС України. Хлопці вирушили боронити рідну землю на Схід України.
На Донецькому напрямку підрозділ Сергія виконував відповідальне бойове завдання – захисники стримували та відбивали атаки противника на вказаних ділянках фронту. 12 квітня родичам воїна повідомили, що він зник безвісти. Вже 15 квітня вони побачили Сергія в списках полеглих.
9 квітня 2023 року під Новобахмутівкою Донецької області, загарбники вели масований обстріл позицій українських захисників. Сергій з групою військових стримували ворожий наступ переважаючих сил противника. Сержант Довгалюк прийняв відчайдушне рішення та зайняв кулеметну позицію для вогневого ураження ворога неподалік від побратимів.
Сергій Анатолійович своїми діями змусив окупантів відмовитися від ідеї наступу з флангу, щоб унеможливити створення оточення бойових позицій його підрозділу, та врятував не одне життя побратимів. Проте сам потрапив під масований обстріл з боку ворога. Сергій отримав тяжкі поранення, не сумісні з життям. 20 квітня українського захисника провели в останню земну дорогу в селі Стара Прилука Липовецького району Вінницької області.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку сержант Довгалюк Сергій Анатолійович удостоєний високої державної нагороди. Указом Президента №304/2023 від 25 травня 2023 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.
«Ми навіки пам’ятатимемо Сергія Анатолійовича та його подвиг, ту ціну, що він віддав за Батьківщину та спокійне життя кожного українця під блакитним сонячним небом», — кажуть побратими героя.
Вінниця.info
