За інформацією: Суспільне Вінниця.
Різьбяр Анатолій Лукіянчук. Фото: Суспільне Вінниця
Понад 50 років майстер-самоучка з Гнаткова Анатолій Лукіянчик займається різьбою по дереву. Розробляє і виготовляє за власними проєктами різноманітні меблі, сувенірну продукцію. Разом з помічниками виготовив для українських храмів 75 іконостасів. Чотири роки тому відкрив у рідному селі музей мануфактури, де зібрав до тисячі інструментів для роботи з деревом.
Фото: Суспільне Вінниця
Різьбою по дереву чоловік займається з дитинства.
“Ходив у столярну майстерню, в колгоспну. Там столяри були хороші, вони мені показували. А потім після армії почав їздити в Косів. Там центр обробки дерева України. Книжки скуповував. Щось сам додумався. Потихенько”, — розповів Анатолій Лукіянчук.
Фото: Суспільне Вінниця
Починав, розповідає чоловік, із декоративного різьблення сувенірів. Коли в Гнаткові відкрили храм, то зробив перший іконостас. Потім цій справі присвятив чверть століття.
“Коли відкрили храм у селі, то попросили зробити іконостас. І потім пішли один за одним. Всього поставлено по Україні 75 іконостасів. Це ми зробили з бригадою. Починаючи із заходу України. В Хмельницькій області, в Києві, Вінниці є. На Сході — в Дебальцеве. Одеса, Теплодар… По всій Україні”.
Фото: Суспільне Вінниця
Роблять іконостаси в основному з липи, розповідає різьбяр. З дуба важко різьбити, особливо колони.
“Вимоги прості. Дерево має бути сухим. Ну, і не гниле, щоб було гарне. Якщо на нього не буде йти дощ, то воно буде стояти 100 років. Треба, щоб було гарне, і не було сучків. Йде виборка дерева. Ми дерево беремо кругляком. Самі його сушимо, ріжемо. Найдорожчий — мільйон, найдешевший — 1,8 тисячі доларів”, — розповів Анатолій Лукіянчук..
Нині виготовляють іконостаси сини Анатолія Лукіянчика. Сам майстер спеціалізується на різьблені декоративних виробів пеньків, нарості в дерев, самого дерева.
Фото: Суспільне Вінниця
З самого ранку чоловік працює над виготовленням дерев’яного посуду. Дві години, каже, витрачає на цукерницю, а за день може зробити 10 ложок.
“Я виготовляю ложки, цукерниці, фруктовниці — дуже гарно на різдвяному столі. Багато ложок таких, як у мене. Кутю мішати, варити — їх використовують”.
У Анатолія є кілька майстерень. В одній йде заготівля дерева, в інших — поетапна обробка деревини.
Чотири роки тому майстер відкрив музей інструментів. Зібрав близько тисячі інструментів, які використовують для обробки дерева. Але найбільше, говорить, колекція рубанків — понад триста.
“Найголовніший інструмент столяра — це рубанок. Коли розкопали Помпею, то знайшли рубанок. Ніхто не знає, хто перший його придумав. У мене інструменти, зібрані з усіх місць”.
Всі інструменти, розповідає чоловік, робочі. Відвідуючи музей, тут же можна спробувати, як вони працюють. Навіть щось змайструвати на згадку. І все це безкоштовно.
Фото: Суспільне Вінниця
Анатолій Лукіянчик каже, що взимку відвідувачів майже немає, але час від часу чоловік сюди навідується, бо зберігає тут свої заготовки для виробів та сувеніри.
Свої роботи майстер виготовляє для себе та на замовлення. Каже, хоч робота різьбяра складна, але її може подужати будь-хто, аби було бажання.
“Цю роботу треба любити. Якщо ти любиш цю роботу, то будь-яка людина буде нею займатись, то буде пуття. Це треба любити, як люблю я цю професію”, — сказав Анатолій Лукіянчук.
