Фото: pexels.com (ілюстративне) Підпишіться на нас в Google додати зараз
Часи пішли такі, що доводиться звертатися до фінансових запасників, які в тих чи інших обсягах ми тримаємо на важкі дні. І буває, що там знаходиться «маленька голова» — так жартома називають 100-доларові банкноти, випущені до 1996 року, або «білі» долари чи «овал» — дизайн, що використовувався до 2013-го. Такі серії американської валюти неофіційно вважаються «старими» і періодично навколо них виникають панічні настрої: залишаються вони платіжним засобом чи вже перейшли в розряд раритетів? От і зараз українці скаржаться, що перевести «маленьку голову» чи «овал» у гривню стає проблематично.
Що сталося і що робити — в огляді Коротко про.
Або відмовляються, або занижують курс
— Коли у мене в руках опинялися старі долари, я клала їх через айбокс на свою картку, і не було проблем. Але вчора автомат відмовився брати купюру, хоча вона виглядала цілком нормально, хіба тільки була маленька плямка, — розповідає Євгенія, жителька Оболоні. — Я пішла до каси Ощадбанку, але там мені відмовили в обміні. Касирка посвітила на банкноту і сказала, що на ній пліснява, хоча зовні ніяких таких ознак не було.
Не вдаючись до наступних експериментів, жінка обміняла 100 доларів на гривні у знайомої, яка збиралася до Єгипту, мовляв, долар — він і в Африці долар. Однак досвід туристів свідчить, що до купюр, випущених до 2013 року, на березі Червоного моря також ставляться насторожено.
— Минулого року ми взяли в Єгипет стару 50-доларову банкноту. У обмінниках, де курс вигідніший, її відмовлялися брати, тільки в банку прийняли, — поділилася одна з туристок.
Подібна ситуація щодо обмінників і в Україні. «Овали», а тим більше «маленькі голови», або відмовляються брати, або суттєво занижують курс.
— Клієнти самі винуваті. Всі хочуть здати старі долари, а купувати — тільки нові, — пояснила касирка одного з обмінників біля станції метро «Героїв Дніпра».
Є проблеми і у тих, хто виїхав зі своїми заощадженнями за кордон. Формально у Евросоюзі немає дискримінації долара по роках. На практиці трохи інша ситуація. У Польщі більшість дрібних канторів (так називаються ліцензовані обмінники) також відмовляється брати долари випуском до 2013 року, великі мереживні кантори правлять комісію.
— «Білу» стодоларову купюру мені обміняли за курсом, що на 20% нижчий за офіційний, — розповіла з Варшави киянка Олена.
У Франції, Великобританії, Німеччині банки не обслуговують клієнтів «з вулиці». Великі обмінні пункти вимагають ідеального стану «літньої» купюри і також можуть занижувати курс. Автоматичні лічильники та банкомати часто налаштовані виключно на долари нового зразка.
Жодних питань немає тільки в Америці.
— Я взагалі не знаю, що таке «маленькі» чи «великі голови». Користуюся карткою, інколи знімаю з неї трохи кешу для дріб’язкових витрат. Але ніколи не цікавлюся, які купюри мені дають, — відповіла на наше запитання Юлія, яка мешкає у Нью-Йорку.
Різниця в дизайні між 100-доларовими купюрами різних років. Фото: privatbank.ua
Чим вони не догодили
Упереджене ставлення до доларів з маленькими портретами американських діячів, випущених до 2014 року, виникло через їх послаблений захист і скандали з фальшивомонетництвом. У 1990-х та 2000-х роках світом поширили так звані «суперноти» — купюри номіналом 100 доларів, які друкувалися в Північній Кореї. Підробки були настільки ідеальними, що їх не розпізнавали детектори в банках, виявити мікроскопічні дефекти могла лише Федеральна розвідка США.
Не менш резонансною була справа «Нью-Джерсійського синдиката» на чолі з гравером Альбертом Талалом, що діяв у Нью-Джерсі. Талал зміг вручну виготовити друкарські кліше, які один в один відтворювали мікротекст навколо портрета Франкліна — елемент, який Мінфін США вважав неможливим для копіювання. Орієнтовно в той же час в обіг почали надходити так звані «чеченські долари». Імітація рівнів захисту була настільки висока, що підробки без проблем проходили ультрафіолетові та інфрачервоні детектори і навіть приймалися сховищами деяких комерційних банків.
Через такі загрози і розвиток кримінальних технологій Сполучені Штати у 1996 році змінили дизайн 100-доларової купюри, а згодом і дрібніших. Банкнота змінила колір до блідо-зеленого, був збільшений і зміщений трохи вбік портрет Бенджаміна Франкліна, застосовна фарба, що змінює колір при просвічуванні, введений мікротекст, який при ксерокопіюванні перетворювалися на суцільну розмиту лінію, та унікальний водяний знак — це один Франклін, що проглядається при просвічуванні.
У спину новаторам дихали фальсифікатори, користуючись розвитком цифрових технологій. До повторного посилення захисту долара спонукали, зокрема, модифіковані зразки північнокорейських «супернот». У жовтні 2013 року в обіг вийшла американська валюта, яку ми досі називаємо новою, — «синя».
Головним елементом стала синя 3D-стрічка, яка вплетена в папір. Якщо нахиляти купюру в різний бік, зображені на ній дзвіночки трансформуються у цифри «100» і рухаються. Портрет Бенджаміна Франкліна позбувся овальної рамки, праворуч з’явилася чорнильниця із Дзвоном Свободи, який також змінює колір, та ще ряд нових елементів.
Всі нововведення розраховані на те, щоб в оригінальності купюри могла пересвідчитися пересічна людина, а не тільки спеціальні прилади. Саме тому у Єгипті продавці сувенірів просять долари зразка 2013 року, бо можуть довіряти їм «на око».
Що кажуть у НБУ
В Україні проблеми зі старими-новими доларами загострилася у 2023 році. Виїжджаючи від війни за кордон, люди воліли вкладатися у новішу валюту, ускладнена логістика заважала вивозити старішу на обмін до банків-емітентів. Долари випуском до 2013-го почали неохоче брати або просто не брати в обмінниках, з’явилися чутки, що їх взагалі перестануть визнавати.
— Влітку 2022 року я вирішила зняти свій депозит, — згадує киянка Валентина. — Мала на рахунку 4000 доларів. У банку сказали, що є тільки старі купюри. Я тоді не знала, в чому проблема, і згодилася. Потім дуже переживала, що буде з моїм кешем.
В червні 2023-го Національний банк України виступив із роз’ясненням щодо обміну готівкової іноземної валюти. Воно актуальне і зараз: «Уповноваженим установам заборонено встановлювати обмеження щодо номіналу та року емісії банкнот іноземної валюти, які є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, з якою здійснюються валютно-обмінні операції. Зокрема це стосується і здійснення операцій з банкнотами всіх номіналів доларів США, що випускалися Федеральною резервною системою з 1914 року дотепер».
Тобто будь-яка відмова з боку банку чи ліцензованого пункту обміну прийняти купюру через рік її випуску або вимога додаткової комісії є незаконною. За виключенням сильно зношених або пошкоджених банкнот.
Які банкноти мають право не обміняти:
розірвані навпіл або склеєні з кількох частин, обгорілі, обпалені або напівзотлілі від вологи, банкноти, у яких змінився колір паперу або малюнка внаслідок хімічного впливу, купюри, залиті фарбою, чорнилом чи жиром так, що плями перекривають захисні знаки, вкриті пліснявою або цвіллю.
Щодо останнього пункту зауважимо, що ступінь ураження цвіллю має бути сильним — візуально помітним. Працівниця банку, яка нібито виявила плісняву на сканері, швидше за все лукавила чи виконувала якесь внутрішнє розпорядження не брати «неліквідні папірці».
Сильно пошкоджені купюри мають взяти на інкасо — обмін на придатну валюту через банк-емітент. Ця процедура може затягнутися до пів року і передбачає комісію у 10% — 50%.
Не приймають у жодному вигляді:
долари, випущені до 1914 року, бо вони офіційно виведені з обігу, номінали $500, $1000, $5000 та $10 000, бо українські банки та обмінники не мають технічної можливості їх перевірити.
Що робити, якщо відмовляються взяти банкноту в нормальному стані?
Подати скаргу до Національного банку. Форму можна заповнити тут. Або подзвонити на гарячу лінію за номером 0 800 505 240 чи написати на електронну пошту [email protected]. Скарга має бути розглянута протягом 30 календарних днів відповідно до Закону «Про звернення громадян».
До скарги можна і не доводити. Якщо ви попередите, що маєте намір таку подавати, це вже може схилити інтерес на ваш бік. За порушення вимог валютного законодавства НБК може винести попередження або застосувати фінансові санкції. Штраф для банків становить до 400 000 гривень за кожен випадок, для обмінників — до 5% від розміру власного капіталу.
Що ще можна зробити
Коли йдеться про невеликі суми, як то 100 доларів, заводитися зі скаргою, може, і не має сенсу, бо це марнує час і не гарантує сатисфакцію. Варто пошукати інший банк, не всі касири однаково прискіпливі.
Більші суми варто покласти на депозит або доларову картку.
— Саме так я і зробили зі своїм кешем, — каже Валентина, яка знімала старі долари з депозиту у 2022 році. — У державному банку мені без проблем відкрили картку, з якої тепер я можу знімати валюту зразка 2013 року.
З побутових порад — пошукати знайомих, які їдуть до Америки. Там знайдуть раду будь-якому долару.
