Те, що ми вперше так потужно дістали Рязанський НПЗ і пробили ешелоновану ППО Москви, масово досягнувши Зеленограда – це фундаментальний зсув у повітряній кампанії.
Зеленоград, Капотня, Солнечногорськ, Шереметьєво – це дуже глибоко в зоні протиповітряної оборони російської столиці, ми практично вийшли на МКАД. І це не був турбуючий наліт заради того, щоб просто виснажити боєкомплект ЗРК чи змусити їх увімкнути радари.
Били комбіновано, прораховуючи маршрути в обхід зон покриття, щоб дістати цілі з гарантією. Московська зона ППО вважалася найщільнішою у світі, але стрес-тест роєм вона провалила.
Маса залпу, підхід на наднизьких висотах, ідеальне використання рельєфу плюс перевантаження канальності ЗРК зробили свою справу. Важливу роль відіграло й застосування реактивних дронів. По суті, це повноцінні легкі крилаті ракети, які скромно називають БПЛА лише для того, щоб їх могли використовувати організації з трьох літер, не перелопачуючи гори штабної бюрократії.
Їхня швидкість критично скорочує вікно реакції для операторів російських радарів – ціль з’являється на екрані і покидає зону ураження раніше, ніж розрахунок встигає взяти її на стабільний супровід і відсіяти з рою, що підходить.
Ну і «Панцирі», куди ж без них. Ще з часів кампаній у Сирії та Лівії було очевидно, що «Панцирі» не вивозять протистояння навіть із доволі великими та радіоконтрастними «Байрактарами», стаючи для них мішенями. Але, ймовірно, лобі у ВПК РФ перемогло, і дорогі росіяни зав’язали ближню оборону столиці та стратегічних об’єктів саме на них. Із чим ми небратів щиро і вітаємо.
Комплекс створювали під класичні металеві цілі (крилаті ракети, літаки). Повільні дрони з пластику чи фанери мають мізерну ефективну площу розсіювання, тому локатор часто відфільтровує їх як «шум» (наприклад, птахів чи дерева). Розрахунок помічає БПЛА вже візуально за пару кілометрів, коли часу на перехоплення немає.
Фото: змі окупантів ЗРПК Панцирь-С1
Перевантаження канальності роєм: «Панцир» здатний одночасно супроводжувати та обстрілювати максимум 2-4 цілі. Коли на об’єкт заходить 10-15 машин, система банально захлинається від перевантаження.
Витрата БК та задимлення: наземні 30-мм гармати мають велике розсіювання снарядів – щоб збити один маневруючий дрон, автоматика випльовує все, миттєво залишаючись без БК. А щойно від перших прильотів на об’єкті піднімається густий чорний дим і кіптява, оптичні канали комплексу сліпнуть, перетворюючи його на дорогу декорацію.
У Рязані зафіксовані важкі пошкодження ключових установок очистки та перегонки нафти – гідроочищення дизельного пального, АВТ-3, АВТ-4 та АТ-6. Нафтові дощі, як у Туапсе, щедро поливають околиці – хороший у вас план, товарищ Жуков? Били ми по цьому НПЗ багато разів, але такі фатальні наслідки і повна зупинка виробництва – вперше.
Варто розуміти макроекономіку: із приблизно 30 великих і середніх НПЗ Росії у стані часткового або повного аварійного (не планового, бо просто зараз!) ремонту стабільно перебувають від 8 до 10 заводів. В абсолютних цифрах це означає стабільне вимкнення 18-22% їхніх потужностей із первинної переробки нафти. Це мінус 1,2-1,5 млн барелів на добу, які випадають з їхнього балансу.
Фото: змі окупантів Московський нафтопереробний завод в Капотні
Московський НПЗ (Капотня) – це взагалі серце їхньої столичної логістики. Завод на 11-12 млн тонн переробки на рік, який годує паливом увесь московський авіаційний вузол і незліченні колони забезпечення. Удар припав просто в зону комбінованої установки переробки нафти «Євро+» (це їхня технологічна гордість, запущена у 2020 році з величезною помпою) або сусідньої АВТ-6.
Вигоряння ректифікаційних колон – це складний ремонт на кілька місяців ще до початку нової хвилі ударів по НПЗ. Оскільки вже сформувалася черга на ремонт по всій країні, Москву, звісно, поставлять у пріоритет. А це означає, що запчастини потягнуть туди, і якийсь інший регіональний завод залишиться стояти мертвим вантажем без комплектуючих.
Атака на Зеленоград – це окремий вид мистецтва. Це ядро їхньої недобитої «Кремнієвої долини». Технопарк «Елма» та підприємство «Ангстрем» роблять мікроелектроніку, оптику, плати та вимірювальні прилади для ВПК. Випалювання виробничих площ, калібрувальних стендів і «чистих кімнат» б’є по їхніх ракетах і системах РЕБ не гірше, ніж найжорсткіші банківські санкції. Відновити такі лінії швидко звісно неможливо.
Авіаційний колапс став вишенькою на торті. Внуково лягло повністю – скасовані або перенесені близько 100 рейсів. «Аерофлот» гарячково гнав борти на запасні аеродроми, спалюючи тонни дефіцитного гасу. У Шереметьєво уламки дронів падали прямо на територію аеропорту.
Фото: EPA/UPG Затримка рейсів у міжнародному аеропорту Шереметьєво під Москвою, 7 липня 2025 року під час попередньої атаки українських безпілотників ( тоді в Шереметьєво було затримано 241 рейс та скасовано 158 рейсів).
Війна повернулася туди, звідки почалася. Весела експедиційна операція «за три дні» раптом обернулася для росіян сотнями відкладених рейсів, пожежами на нафтобазах та паралічем логістики. У селі Дурикіно під Солнечногорськом на лінійно-виробничій станції перекачки спалахнули цистерни. Почалося з однієї ємності, а перетворилося на масштабну пожежу на чотирьох резервуарах.
На цьому тлі просто музикою звучать відео «простих людей, які не цікавляться політикою», де вони перелякано скиглять або скаржаться, що не виспалися. Через 12 років вторгнення до сусідів війна нарешті прийшла на їхні вулиці, і виявилося, що це дуже страшно. Доходить із запізненням, але на власному прикладі доходить найкраще.
Для відбиття атаки росіяни масово використовували комплекси С-300 та С-400. Витрачати зенітну ракету вартістю від 1 до 2 мільйонів доларів на засіб доставки за 100 тисяч – це прекрасна математика виснаження. Особливо враховуючи те, що багато наших БПЛА оплачує ЄС власними коштами та відсотками з арештованих активів РФ, які не закінчаться так швидко, як ракети до С-400 на їхніх складах, виробництво яких займає місяці.
Перекидання ЗРК та РЛС на театр воєнних дій у поперечнику понад 2000 кілометрів стало для них ще проблематичнішим. Це класичний «трішкін кафтан»: що прикривати цього разу? Селище Волна, Рязань, нафтові термінали на Балтиці, МНПЗ чи бази флоту в Каспійську? Обирати між захистом «дійних корів» бюджету, об’єктів ВПК чи паливної логістики стає дедалі важче. Ресурс систем ППО невблаганно випрацьовується, а промисловість фізично не встигає за запитами армії.
Фото: Osint Українські дрони успішно прорвали 3 із 4 ліній ешелонованої оборони навколо російської столиці ( згідно інформації осинтерів). Москва і Московська область — найзахищеніша повітряна зона РФ , поступається лише резиденції Путіна на Валдаї) і напередодні параду 9 травня туди стягнули додаткові системи ППО з усієї Росії.
Латана свитка російської ППО: чому небо РФ перетворилося на решето
Стратегічне бомбардування вже призвело до падіння видобутку нафти і до того, що, попри високі світові ціни, російський бюджет отримав мінімальні додаткові доходи. Лише на ЛПДС «Солнечногорська» згоріли чотири ємності по 5000 кубів кожна – це 20 тисяч тонн знищеного пального і 15-17 млн у грошах. А таких вузлових станцій перекачки уразили кілька.Якщо у 2024 році вони ще могли залатати дірку в колоні АВТ за місяць-півтора, використовуючи запаси на складах («канібалізм» старих установок) і швидкий сірий імпорт, то в травні 2026 року цей механізм зламався остаточно:Канібалізм вичерпано: зайвих насосів, високотемпературних засувок, компресорів і датчиків на складах просто немає – усе з’їли попередні ремонти.
Ну і китайський зашморг. Як ми вже обговорювали, банки КНР через страх вторинних санкцій США блокують до 80% платежів. Замовити китайський аналог німецького компресора Siemens зараз – це квест на пів року з мутними посередниками, подвійною переплатою і ризиком того, що гроші просто зависнуть на транзитному рахунку.
Росія в глухому куті
Тож ми продовжуємо роботу. Наші мідлстрайки методично перемелюють їхні ЗРК та радарні «очі», не даючи можливості відвести додаткові сили ППО в глибокий тил. А дальні удари безпілотною авіацією б’ють по найболючішому – по макроекономіці та гаманцю. Це прямий удар по їхній здатності набирати нових контрактників за космічні підйомні та купувати комплектуючі в обхід санкцій. Саме на цих двох стовпах і тримається поеи стабільність Кремля у 2026-му.
Кирило Данильченко ака Ронін
