Дослідники з Окінавського інституту науки і технологій (OIST) розгадали давню загадку еволюції кальмарів і каракатиць, які є ровесниками динозаврів. Учені дійшли висновку, що ці тварини з’явилися в глибинах океану понад 100 мільйонів років тому і вижили під час масових вимирань, сховавшись у багатих на кисень глибоководних укриттях.
Аби зʼясувати це, науковці проаналізували нещодавно секвеновані геноми у поєднанні з глобальними наборами даних. Результати дослідження були опубліковані в журналі Nature Ecology & Evolution, пише ScienceDaily.
Протягом мільйонів років кальмари і каракатиці майже не еволюціонували, аж доки різкий післявимиральний бум не спричинив стрімку диверсифікацію. Тоді вони переселилися до нових мілководних середовищ існування.
Що відомо про дослідження
Кальмари та каракатиці мешкають у середовищах, що варіюються від глибоководних ділянок океану до мілководних прибережних районів. Незважаючи на свою різноманітність, більшість із них мають одну спільну рису – внутрішню раковину. Ця структура може бути дуже різною, водночас деякі види, що мешкають на мілководді, взагалі її втратили.
Зважаючи на це, зрозуміти, як пов’язані між собою ці різні форми, було доволі складно.
Секвенування геномів (повний набір генетичної інформації) кальмарів – непросте завдання. Їхні геноми часто вдвічі перевищують розмір геному людини, що вимагає передових технологій та значної обчислювальної потужності для аналізу. Збір відповідних зразків також є складним, оскільки потрібна свіжа ДНК, а багато видів живуть у віддалених або важкодоступних місцях.
Дослідницька група побудувала перше еволюційне дерево для Decapodiformes на основі послідовностей геномів майже всіх основних ліній. Це стало можливим завдяки п’ятирічній міжнародній співпраці.
Поєднавши геномні дані з викопними свідченнями, вчені відтворили як хронологію, так і екологічний контекст еволюції кальмарів і каракатиць.
«Наш аналіз показує, що ці тварини походять із глибин океану – середовища існування, де й досі мешкають такі види, як кальмар-баранячий ріг», – каже доктор Густаво Санчес, провідний автор дослідження та науковий співробітник відділу молекулярної генетики OIST.
Як ці тварини дожили до наших днів
Дослідження свідчить, що основні групи десятируких вперше розійшлися приблизно 100 мільйонів років тому, у середині крейдяного періоду.
Пізніше, близько 66 мільйонів років тому, масове вимирання на межі крейдяного та палеогенного періодів знищило близько трьох чвертей видів на Землі, включаючи динозаврів.
Незважаючи на цю катастрофічну подію, предки кальмарів вижили. Вчені вважають, що ці ранні головоногі знайшли притулок у невеликих, багатих на кисень кишенях глибокого океану.
«Поверхня моря була б дуже суворим середовищем для головоногих. У той час поблизу берегів було б дуже мало придатних для життя місць, багатих на кисень. Інтенсивне закислення океану в неглибоких водах, ймовірно, також призвело б до руйнування їхніх панцирів, тому той факт, що певна форма цієї особливості збереглася протягом їхньої еволюційної історії, є доказом їхнього походження з глибин океану«, – пояснив Санчес.
У міру відновлення планети коралові рифи поступово поверталися, створюючи нові мілководні екосистеми. Багато видів кальмарів і каракатиць згодом поширилися в цих середовищах.
Як повідомляв OBOZ.UA, команда археологів виявила в Іспанії рештки бізона, який жив близько 4000 років тому. Скелет знайшли в жовтні 2025 року в печері Сіма-де-Аррафела на території природного парку Урбаса та Андія в Наваррі.
Найбільше дослідників здивував мідний наконечник стріли, який застряг між ребрами тварини. Він прямо вказує на спробу полювання з боку людей халколітичного періоду.
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!
